Концепція створення підручників «українська мова» для 5–9 класів загальноосвітніх навчальних закладів

Активний процес підручникотворення в Україні пов’язаний із впровадженням нових авторських концепцій, оригінальних підходів до реалізації державних стандартів освіти. Він засвідчує орієнтацію авторів і видавництв на підготовку таких підручників, які змістом, інформаційним наповненням, художнім оформленням відповідали б соціокультурним запитам сучасного суспільства.
Підручник з української мови має особливий статус у сучасній навчально-освітній практиці й загалом у національній культурі. Цей статус визначається потребою виховувати в загальноосвітньому навчальному закладі учнів із стійкою мовно-національною свідомістю, які активно володіють українською мовою і своєю щоденною мовною практикою забезпечують функціонування української мови, підносять її соціальний престиж в Українській державі.
Враховуючи особливість мовної ситуації в Україні, існування поширених стереотипів, спровокованих умовами виховання батьків, коли були перервані традиції мовного спілкування різних поколінь у родинах й українська мова витіснялася зі сфер суспільного функціонування, уводимо в кожному класі такі теми, а отже, й вправи, завдання, які відповідно до віку учнів розкривають світоглядне значення української мови й потребу пізнавати через мову, за допомогою мови життя народу, його історію, внесок у світову культуру, науку.
У навчанні й засвоєнні української мови чільне місце займає мотивація навчання. Наприклад, у підручнику для 5 класу тема про значення мови в житті людини і суспільства розкривається через зміст афористичних висловлювань про українську мову, а також у вправі-розповіді про колискову пісню, у поясненні внутрішньої форми української номінації немовля. Учням запропоновано, зокрема, такі завдання: Поміркуйте над змістом пісенних рядків А. Демиденка: «Якого ж ми будемо племені-роду, // Якщо буде в устах наша мова згасать?».
Підготуйте твір-роздум на тему «Чому я розмовляю українською мовою?»
Теоретичний матеріал про функції мови й значення її в житті людини та суспільства доповнено виразним кольоровим малюнком (квітка), який унаочнює виокремлену в програмі тему й забезпечує її сприймання учнями саме цього віку. У наступних класах підручник реалізує стратегічну мету – розкривати універсальну природу мови як засобу пізнання, міжособистісного та суспільного спілкування, засобу емоційно-інтелектуального впливу на особистість.
Концептуальною для підручників «Українська мова» (5–9 класи) є мотивація вивчення української мови як візитної картки держави, важливого консолідуючого чинника сучасного суспільства. Саме у вступних параграфах наголошуємо, що учні вивчають не звичайний предмет, навчальну дисципліну «українська мова». Адже мова – це засіб самоідентифікації народу. Мова – осердя українознавства як системного, цілісного знання про Україну, яке допомагає усвідомити місце українців у світі. Непростий процес повернення українців до рідної мови спонукає авторів до пошуку ефективних засобів, які б допомагали учням оволодіти цією мовою незалежно від того, яка на сьогоднішній момент панує мова в сім’ї.
Наукове поняття «універсалізм мови», обґрунтоване у працях директора Національного науково-дослідного інституту українознавства і світової історії МОН України П.П.Кононенка, набуває конкретного змісту в підручнику для 7 класу. Тут проілюстровано можливість «просто сказати про складне»: «В одній мові словесні образи відбивають наявність верб, ставків, тополь, річки чи моря. В іншій – евкаліптів, верблюдів, оазисів чи пустель, в одній пануватимуть образи безмежно високого неба, безкрайого степу, таємничо піднесених у височінь гір, а в іншій мовні картини відбиватимуть стиснутість джунглями чи ущелинами, безмовність льодовиків чи тундр.
Що краще для мови і які мови кращі? Найкраще людині – Вітчизна, тому немає кращих чи гірших мов. А найкраща людині та, що найповніше відбиває її буття і свідомість... Мова – найуніверсальніша енциклопедія, наймогутніший Учитель життя, а хто не чує її – породжуваної рідною природою, той обійдений ласкою Божою, бездуховне перекотиполе».
Наведена інформація виконує роль своєрідного камертона або путівника у сприйманні змісту підручника. Вступні висловлювання можна використати для інтерактивного навчання, залучивши учнів до роздумів про прочитане, до міркувань про значення окремих висловів, запропонувати дібрати синоніми, доповнити висловлені думки тощо.
Особливу увагу звернено на глибокий зміст вислову «Мова – духовна скарбниця народу» (Програма для учнів 8 класу). Важливо домогтися правильного розуміння школярами поняття «духовність», перейти від абстрактного змісту цього слова до наповнення його реальними образами, конкретними судженнями, прикладами життєвих ситуацій.
Доцільно зосередити увагу на прямому й переносному значенні слів «скарб», «скарбниця», поясненні етимології слова «Україна».
Новизна пропонованих підручників полягає в дотриманні наскрізних тематичних ліній, обраних для кожного класу, наприклад, тексти вправ і завдання підручника для 5 класу орієнтовані на теми з народознавства; для 6 класу – на теми про видатних українців; у 7 класі в центрі уваги тема «Я – особистість» тощо.
У створюваних підручниках дотримано таких концептуальних положень: а) доступне, пристосоване до загального сприймання учнями відповідного віку формулювання правил, відмова від «занауковлених», штучно ускладнених пояснень, які не пов’язані з практичними потребами засвоєння мови; б) оперування цікавим щодо змісту, різноманітним щодо стилів висловлення текстовим матеріалом, який привертає увагу до інформаційної глибини, інтелектуальних та естетично-емоційних можливостей української мови; в) використання різноманітних цікавих рубрик як основи творення сучасного підручникового тексту, в якому стислість, лаконічність поєднуються із науково-популярним викладом навчального матеріалу.
Зміст підручника з української мови структуровано відповідно до вимог Програми. Зважаючи на практичний досвід учителів і на можливе варіювання тем зв’язної мови як обов’язкового механізму практичного оволодіння мовою, пропонуємо поділ підручникового матеріалу на дві частини (у Програмі це відповідає т. зв. «мовній» і «мовленнєвій» лініям).
У підручниках застосовано принцип оптимального поєднання текстоцентричного підходу добирання вправ із цілеспрямованим розглядом мовних явищ, обов’язкових для засвоєння. Текстоцентричний підхід забезпечує дотримання методичних рекомендацій – вивчати не окремі мовні форми, а їх застосування, функціонування в конкретних висловлюваннях.
У методичних напрацюваннях щодо вивчення української мови акцент зроблено на комунікативній (мовленнєвій) лінії, розвитку активного володіння мовою. Власне, з часу введення розділу «Зв’язна мова (мовлення)» у Програми підручники з української мови орієнтують учнів на сприймання й творення текстів. Тому особливу увагу приділено доборові для підручників інформативних текстів, у яких поєднується лінгвістична (структурно-мовна) інформація з соціокультурною лінією, передбаченою Програмою.
Вправи дібрано відповідно до завдань репродуктивного, пошукового, проблемного, практичного засвоєння знань. Різні завдання передбачають
урізноманітнення навчання через використання інформації, поданої в різних рубриках. Це, зокрема, рубрики «Вчимося культури мови», «Це цікаво», «З бабусиної скрині», «І пензлем, і словом», «Стиль і синтаксис», «Усміхнімось».
Особливу увагу звернено на змістову частину «Повторення вивченого в попередніх класах», оскільки через повторення краще й надійніше засвоюються практичні орфографічні та пунктуаційні навички письма, забезпечується загальна грамотність учнів. Принцип повторення найчастотніших орфограм виявляється ефективним для вироблення автоматичної грамотності учнів, яка формується впродовж навчання їх у початкових та середніх класах. Зазначений принцип повторення має конструктивне значення для 5 класу як першого класу після початкової школи. Тому автори, пропонуючи матеріал для повторення в 5 класі, враховують вимоги програми для початкової школи.
Для кращого запам’ятовування матеріалу використовуються схеми, підсумкові тестові завдання. За зразком поданих у підручнику схем, користуючись словником, учні можуть самі створювати висловлювання. Запропоновані алгоритми, а також зразки написання текстів на певну тему допомагають у власній творчості учнів – підготовці творів, що мають бути написані різними стилями з використанням визначених типів висловлювання.
Підручник пропонує вправи і завдання неоднакової міри складності, тобто різнорівневі завдання. Диференційований підхід до різного рівня розвитку дітей забезпечено як кількістю вправ і завдань неоднакової складності, так і можливістю вибирати вправи з різних рубрик. Для зручнішого користування й вибору конкретної вправи застосовано позначки «Працюємо в групах», «Працюємо в парах».
Відповідно до психологічної і соціокультурної тематики дібрано не лише «серйозні» вправи, а й вправи-усмішки, жартівливі тексти. Вони урізноманітнюють мову підручника, роблять її легкою для сприймання, цікавою й повчальною.
Традиційні для навчальної літератури рубрики «Пригадаймо» і «Запам’ятаймо» структуровано відповідно до вікових особливостей учнів.
Важливий компонент підручника – наповнення його змісту художніми текстами, які мають не лише мовно-освітнє, а й загальнокультурне значення.
Широкий простір для розвитку художньої уяви учнів, для написання творів-роздумів відкривають вправи рубрики «І пензлем, і словом». Опис зовнішності людини за портретом дає змогу виявити особливості індивідуального сприймання кольорів, ліній, пояснити зв’язок між настроєм, який передав у портретному зображенні художник, і настроєм, що змальований словами у поданому поряд із портретом художньому тексті.
Мета рубрики «З бабусиної скрині» – не лише збагатити словник школярів, ознайомити їх з усталеними народнорозмовними висловами, з афоризмами літературного походження, а й призвичаїти учнів до ведення діалогів на лінгвістичні теми. Виконуючи ролі учасників діалогів, школярі вчаться правил спілкування. Як можна навчити учнів ширше використовувати в своїй мовній практиці українські фразеологізми, скажімо, конкретні усталені мовні звороти на зразок козацькому роду нема переводу; хоч з лиця води напийся; кров з молоком; брати бика за роги; ні риба ні м’ясо; гарна як писанка; пускати слова на вітер; вітер у голові грає; пливти за течією; пливти проти течії; з одного тіста зроблені; мерзлого в Петрівку комусь заманулось тощо? Мета осмислення змісту таких фразеологізмів, а також крилатих висловів на зразок авгієві стайні, гомеричний сміх, лавровий вінок, Фігаро тут, Фігаро там, гордіїв вузол, скриня Пандори, крокодилові сльози, канути в Лету та ін. – по-перше, збагатити словник школярів, по-друге, навчити прив’язувати зміст цих висловів до конкретної ситуації спілкування. Запропонований у підручниках метод ситуативного розкриття змісту фразеологізмів і крилатих слів поглиблює культурологічне значення навчальної літератури. Виконуючи ролі учасників діалогів, школярі вчаться правил спілкування. Залежно від засвоєння граматичного матеріалу матеріали «скринь» можна використовувати (на розгляд учителя) в різних параграфах, повертатися до ситуацій попередніх діалогів.
Звертаємо увагу на обов’язковий атрибут сучасних підручників – словники-додатки. Словникова інформація потрібна школярам для виконання вправ, конкретних завдань, проте словники також можуть бути використані як самостійний об’єкт пізнання, джерело важливої інформації.
Зміст підручників поєднує в собі теоретичні відомості про українську мову з можливостями їх практичного застосування, з формуванням навичок практичного володіння українською мовою. У підручниках дотримано методики формулювання правил, визначення навчальних завдань, запитань, що сприяють засвоєнню, поглибленню знань учнів про одиниці мовної системи та про їх функціонування у процесі мовної діяльності. З розвитком пізнання ускладнюється теоретичний матеріал про будову мови. Проте завдання саме шкільного підручника – дотримати принципу науково-популярного викладу навчальних тем, а також забезпечити послідовне ускладнення інформації з урахуванням вікових особливостей учнів.
Концептуальне положення в змісті сучасного підручника – розвивати мовну практичну діяльність учнів на прикладі особистісного підходу до сформульованих для колективного обговорення тем. Активно використовуються в підручниках завдання із заохочувальними формулюваннями на зразок «Як ти вважаєш...», «Поміркуйте, чому...», що сприяють виробленню навичок аналітичного мислення учнів.
Завдання та запитання різного рівня складності, запропоновані в підручниках, сприятимуть становленню та розвитку таких важливих якостей особистості, як рефлективність, спонтанність, критичність мислення, вміння працювати з інформацією, активно спілкуватися.
Зміст і навчально-методичний апарат підручників з української мови побудовано на основі поєднання різних педагогічних технологій, спрямованих на змістову, процесуальну, мотиваційну та організаційну сторони навчального процесу, а саме:
– інтерактивні технології навчання;
– технологія створення усних і писемних текстів у різних стилях;
– технологія автоматичного засвоєння орфограм;
– технологія освоєння словників;
– технологія диференційованого (різнорівневого) навчання;
– технологія поступового ускладнення засадничих тем з української мови в наступних класах.
Дотримання принципів науковості, доступності, систематичності й послідовності, наочності, використання ідей особистісно орієнтованого навчання, створення умов для самореалізації кожного учня, розвитку його творчої самостійності передбачено системою вправ і завдань, міжпредметними зв’язками, запропонованим текстовим та ілюстративним матеріалом, які виконують інформаційно-пізнавальну та емоційно-естетичну функції.
Мета особистісно орієнтованого навчання стимулює застосування методики створення діалогів, підтримання колективної розмови, ведення дискусій тощо. Відповідно до інтересів учнів різного віку дібрано тексти для аудіювання, читання, переказування. Автори ставлять завдання оптимально поєднати в підручнику як предмет мовного, лінгвістичного аналізу, як своєрідний ілюстративний матеріал художні тексти з української класичної літератури і сучасні інформативно-пізнавальні тексти, що зацікавлять сучасних учнів.
У Державному стандарті мовної освіти актуалізовано поняття мовної особистості й наголошено на потребі формування саме в загальноосвітній школі сучасної мовної особистості. Відомо, що таку особистість формує не лише школа, а й родина, а також чи не найбільшою мірою сучасні засоби масової інформації, в яких відчутна роль орієнтації на розмовний стиль української мови. Мова засобів масової інформації становить важливе джерело наповнення текстів підручників цікавою соціокультурною інформацією, через яку засвоюється активний словник української мови.
Тексти для виконання вправ, завдань у підручнику з української мови виконують інформаційну, розвивальну, виховну і мотиваційну функції. При цьому варто наголосити, що уведені в навчальну літературу художні, публіцистичні, наукові тексти починають жити самостійним життям, виконуючи роль важливого складника загальної освіти, яку здобувають у навчальному закладі. Їхню роль у вихованні громадянської свідомості, у прилученні учнів до загальнолюдських цінностей, морально-етичних норм важко переоцінити.
Для різних завдань і в різних класах можуть бути використані ті самі художні тексти. Звертання авторів підручників до них свідчить про загальнокультурне значення певних творів, уривків із цих творів. Наприклад, у підручнику для 7-го класу в темі про різновиди читання, принципи аудіювання передбачено роботу над текстом казки Івана Франка про те, як дерева обирали короля. Це уривок із поеми «Мойсей». Виразне читання й коментар учителя забезпечать розуміння змісту цієї казки. Вчитель має звернути увагу на особливості наголошування слів у віршовій мові І.Франка, на дотримання ритму, без якого втрачається віршовий розмір твору, необхідний для його естетичного сприймання. Учні дізнаються про існування у ХІХ ст. варіантів української літературної мови, на яких позначився вплив місцевих говорів і літературно-писемної традиції. Але школярі мають переконатися, що в писемно-мовній практиці українських письменників, які жили в минулому в різних державах, було більше спільного, ніж відмінного, і зміст поеми І.Франка «Мойсей» ставав зрозумілим усім українцям. Учні міркують, як треба розуміти казку І.Франка, яким має бути провідник народу. Текст І.Франка дає змогу вибрати різні завдання з розвитку мови. Отже, робота вчителя над інтерпретацією текстів української художньої літератури охоплює не лише питання змісту творів, а й питання історичної змінності літературної мови, яка використовувалася в художньо-мовній практиці.
Важливе джерело наповнення текстів підручників цікавою соціокультурною інформацією становлять сучасні засоби масової інформації, в яких відчуваємо виразну орієнтацію на розмовний стиль української мови. В сучасних умовах, коли словник багатьох школярів обмежується молодіжним жаргоном, десятком стереотипних фраз, саме пояснювальна робота з досконалими художніми текстами, робота над збагаченням синонімічних висловлювань через добирання з художніх джерел відповідників до поширених у мовній практиці молоді жаргонних висловлювань може бути ефективною. Вона сприятиме вихованню чуття слова, його стилістичної гнучкості, часової змінюваності, ширше – розумінню невіддільності мови від життя людини й суспільства.
Перед авторами сучасних підручників стоїть складне завдання: гармонійно поєднати тексти різних часових зрізів літературної мови, навчаючи учнів розрізняти за мовою добу, коли було написано твір, соціальне забарвлення слова.
Розглядаючи сучасний підручник «Українська мова» для загальноосвітніх навчальних закладів у контексті цілісності національної культури, щоразу ставимо перед собою такі питання:
– у яких формах реалізована в сучасному підручнику національна культура;
– чи відповідає мова створюваного підручника літературній нормі сучасної української мови;
– як розуміти самобутність форми і змісту підручника з української мови.
Як реалізована в альтернативних підручниках запропонована концепція, чого і як можна навчитися за цими підручниками, врешті-решт оцінюють учителі й учні. При цьому творче мислення вчителя має бути налаштоване на використання варіантних джерел навчання, на вміння вибрати відповідно до контингенту учнів оптимальні форми й методики викладання мови.
Зміна освітніх орієнтирів у наш інформаційно насичений час потребує особливої уваги до якості мови підручників, загалом усієї навчальної літератури. Безумовно, змістове наповнення підручника насамперед залежить від Програми, але мовний стиль викладу програмового матеріалу обирають автори конкретних (варіативних) підручників.
З метою досягнення оптимального сприймання учнями навчального матеріалу в підручнику, по-перше, адаптуємо наукові дефініції лінгвістичних понять до підручникових визначень, тобто пропонуємо прості формулювання правил, матеріалу для запам’ятовування. По-друге, використані в завданнях, вправах художні, публіцистичні тексти так само пристосовано до їх вікового сприймання. Адже обраний навчально-освітній, науково-популярний стиль викладу в шкільному підручнику є основою успішної реалізації його основних функцій. Авторська мова підручника, орієнтована на спілкування з учнем (і вчителем), сподіваємося, знайде суголосний відгук у мовній творчості учнів.