головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Вивчення українських прізвищ у навчально-виховному процесі середньої школи
Автор: Семенова Оксана
аспірантка ННДІУВІ

Вивчення українських прізвищ у навчально-виховному процесі середньої школи

Одна з найголовніших проблем, пов’язаних зі створенням і розбудовою самостійної соборної демократичної України, – освітня. Національне виховання  є одним з головних пріоритетів, органічною складовою освіти. Його основна мета – виховання свідомого громадянина, патріота, сприяння набуттю молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді потреби та уміння жити в громадському суспільстві, у світі духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної культури [11].
 Національне виховання неможливе без поваги до національних святинь і національних авторитетів. Формування національної самосвідомості майбутніх громадян без оволодіння рідною мовою, без реформи національної системи освіти, культури й моралі ніколи не відбудеться [21, 200].
Найважливіше завдання школи – навчити дитину логічно мислити, правильно й чітко висловлювати думки, вміло користуватися словом, оволодіти словниковим багатством мови. Професор П. Кононенко зазначає, що «мова – найтривкіший феномен спадкоємності поколінь і традицій» [8, 70]. Мова – основа національної гідності, і ставлення до неї є виявом національної самосвідомості, а відтак –  громадянської позиції. Видатні педагоги К. Ушинський та В. Сухомлинський [15] підкреслювали особливе значення рідного слова у процесі формування і становлення особистості, розширення світогляду, розвитку пізнавальних інтересів, виховання національного громадянина своєї держави. Зокрема, Ушинський наголошував, що мова – найкращий виразник духовної культури народу: «Мова – найважливіший, найбагатший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, живущі і майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле» [16, 115]. Рідне слово не лише навчає, воно й виховує. Для педагогів завжди було важливим, щоб багатства рідної мови були відкриті для дітей уже з перших років їхнього шкільного життя, коли відбувається комплексне пізнання дитиною навколишнього світу.
Одним із дієвих засобів пізнання рідної мови є вивчення елементів антропоніміки як науки, що вивчає власні імена людей. Кожний народ у певну епоху мав різний антропонімікон, тобто реєстр особових імен. Імена досить повно й своєрідно відображають національні особливості побуту, звичаїв, спілкування, політичного, економічного і культурного розвитку народу. Інтерес до власного прізвища викликає у людини закономірне прагнення проникнути в його суть, зрозуміти його етимологію. Цій проблемі присвячена велика кількість наукових монографій, популярних книг, статей.
До перших спроб укладання нормативного словника українських прізвищ належить «Довідник українських прізвищ» Ю. Редька [12], який містить понад 4 тисячі антропонімів. Пізніше в Мюнхені вийшов «Етимологічний словник українських прізвищ» В. Ірклієвського [5], а в Калузі – «Словарь славянских имен и прозвищ» В. Казакова [6].
Опубліковано кілька фундаментальних монографічних досліджень української антропонімії: «Сучасні українські прізвища» Ю. Редька [13], «Антропонімія Закарпаття» [19], «Словотвір українських андронімів» [20], «Прізвища закарпатських українців» (2005) П. Чучки, «З історії української антропонімії» [17], «Із спостережень над українськими козацькими особовими назвами-композитами середини XVII ст.» М. Худаша [18], «Українська антропонімія XVI ст. Чоловічі іменування» Р. Керсти [7], «Із спостережень над старокиївською антропонімією //Давньоруська ономастична спадщина в східнослов’янських мовах» С. Бевзенка [1], «Феномен України» О. Братка-Кутинського [2], «Українські імена та прізвища» (1990) Л. Масенко [10]. У мовознавчих виданнях опубліковано також низку досліджень із антропоніміки І. Сухомлина, І. Желєзняк, О. Неділько, Л. Гумецької, В. Німчука,   О. Ткаченка, А. Залеського та інших учених.
Але, незважаючи на наявність наукових досліджень з антропоніміки, кількість публікацій про практичне застосування власних назв у навчально-виховному процесі школи досить обмежена. В основному ця інформація з’являється фрагментарно, розрізнено, найчастіше у вигляді дидактичного матеріалу до уроків із різних предметів. У запропонованому нижче матеріалі подано відомості з історії походження українських прізвищ, презентовано словник-довідник найбільш розповсюджених українських прізв...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet